Фотографія в УПА було одночасно дуже популярним і небезпечним зайняттям. Багато хто хотів мати на пам’ять фотографію зі своїми друзями, котрі дуже ймовірно могли загинути протягом наступних боїв. З другої сторони, якщо ці знимки опинилися-б у ворожих руках, ціла сотня вояків могла бути опізнана. А це могло призвести до розсекречення підпільників а також наразити на репресії родини повстанців. Тому командири часто забороняли фотографування вояків УПА. Таке право мали в більшості тільки члени проводу, спеціально призначені політвиховники або командири пропагандивних рейдових груп.

Фотографії УПА котрі нам відомі на даний час походять з кількох основних джерел. Більшість знаходиться в архівах СБУ – наслідниці КГБ, котра успадкувала більшість архівів і службовців КГБ після розвалу СРСР. Ці архіви містять документи і фоографії зібрані органами НКВД і МГБ, котрі всіляко намагалися представити УПА як озброєну банду “буржуазних націоналістів” а не регулярну армію. Архіви СБУ містять протоколи допитів полонених повстанців, захоплені документи, листівки а також фотографії. Посмертні фотографії вбитих вояків, результати допитів цивільних осіб, котрі могли бути ріднею повстанців або чимось їм допомагали. Більшість таких зізнань були вибиті тортурами і знущаннями за стінами тюрем і таборів.

В загальному архів КДБ в СБУ містить більше 240 томів даних з післявоєнного періоду і налічує більше тисячі фотографій. Та це далеко не увесь матеріал, частина з надзвичайно цінних матеріалів за наказом № 00150 у 1990 році була знищена, оперативно-розшукові справи "Берлога" на Провід ОУН в Україні (з понад 30 томів лишилося лише 8) та на Романа Шухевича (з 13 томів справи залишився лише 1). 

Другим важливим джерелом світлин Української Повстанської Армії є “Яворівський” архів. Він був випадково знайдений родиною з села Яворова на Івано-Франківщині під час робіт на обійсті 24-го червня 1999-го року. Він містив 216 негативів на 6 сантиметровій плівці (202 негативи розміром 6х9 см. 12 розміром 4,5х6см. та один 6х6см.) Фото представляють період 1945-51 років в тактичному відтинку №21 УПА-Захід.

Василина Русинюк приймала участь у визвольному русі як зв’язкова. Вона запобігла арешту тим що змінила своє прізвище. В кінці 1980-х років, перед своєю смертю вона довірила свій архів світлин Василю Рибчуку, чий батько був вивезений в степи Казахстану за симпатії до повстанського руху. Цей архів зі 153 фотографій було оприлюднено тільки в 1995 році. Цікавий факт, що близько 90 з них було віддруковано з негативів, котрі за 4 роки знайшла родина Кіщук з Яворова. Таким чином сховок Василини Русинюк додав ще 55 сюжетів фотографій до яворівської знахідки, підводячи загальну кількість світлин до 280 унікальних сюжетів.

Володимир Яким’юк – “Аскольд” був вправним кравцем в лавах Української Повстанської Армії, а також референтом відділу пропаганди в Косівському районі з 1947 року аж до арешту в 1952. Він повернувся після заслання в Сибір в 1966р. Після невдалих спроб реабілітації в 1990-х він вирішив не оприлюднювати своїх світлин УПА, котрі в секреті переховував усі ці роки. Тільки після його смерті кілька років тому цей архів був відкритий його родиною. Загалом він містить 88 фотографій різного розміру і одну сучасну фотокопію. Негативом для цих отографій також служила плівка розміром 4.5х6см і 6х9 см. А також кілька контактних відбитків з перфорованої плівки розміром 24х36мм.

Фотоапарати котрі використовувались повстанськими фотографами можна зідентифікувати за розмірами негативів, за часом коли знимки були зроблені, і за людьми котрі на них зображені. Кілька добре відомих моделей апаратів це Zeiss Ikon Nettar 515 (негатив 4.5x6см), 515/2 (9x6см) і можливо 515/16 (6x6см). Також були у використанні 35 міліметрові апарати, але їх набагато важче ідентифікувати. Деякі з повстанських фотоапаратів видно власне на фотографіях, але дуже проблематично вирізнити їх моделі, оскільки можливі в УПА в ті часи апарати (Leica I, Leica II, Фед, Зорький) виглядають майже ідентично на дальшій відстані.

Ця вебсторінка має право на публікування вищезгаданих фотографій з Яворівського архіву і архіву Яким’юка. Зі згоди порталу www.kray.ridne.net і фотографа-упорядника архівів Василя Гуменюка, котрий зробив титанічну працю для збереження і поширення вищезгаданих фотоархівів і згодом присв’ятив себе популяризаці і дослідженню історії Української Повстанської Армії.